2014-04-23
********
Блиснув у вікні єдиний вогник –
Родилася нова душа,
Але на знала вона волі,
Кріпацькою вона була.
Але не та то доля буде,
Яку він так жадав.
Не встиг прожити, як – то нада,
Як став він сиротою.
І став він козачком у пана,
Якого так він не любив,
Бо не свободу дарував він,
А тільки смерть, тугу і біль.
Але була в Шевченка й радість -
До малювання пристрасть мав.
І попри заборону царську
Природу рідну малював.
Любив він палко Україну,
За нею дуже він тужив,
Складав вірші про землю рідну,
Свободу милій він хотів.
Такого вже не буде в світі,
Який любив свої краї.
І не любив він просто край свій,
Він силою слова відкрив Україні дороги,
Він ніжним талантом й натхненням нам мову зберіг,
Він ніс її в серці, ніс людям усім на пороги,
І зараз чимало відкрито для нас ним доріг.
Його всі шанують і люблять, завжди пам'ятають.
Він в серці народу і в пам΄яті нашій живе.
Нащадки із запалом твори правдиві читають
І знають, що слава поета цього не мине.
Бо він - наймудріший, найкращий по всій Україні,
Він – той силует, що до нас світлу правду доніс,
Він вічний герой і велика людина й до нині
Й не можна згадати гірку його долю без сліз.
Він той, хто страждав за народ свій, страждав за Вкраїну,
Він ніс усі покарання за правду свою.
За це пам'ятає і любить його Батьківщина.
Кобзар мій, я тебе щиро шаную й люблю!
********
Люби свій край,
Природу рідну,
Її завжди ти пам’ятай,
Її казкові дні і ночі
Не забувай, не забувай!
Лани, балки, степи широкі
В своєму серці ти тримай.
Озера, річки, ставки прозорі
Ти пам’ятай, ти пам’ятай!
Як підеш ти на чужину,
В чужу для себе ти країну,
Не відчуєш тої ночі
Ту солодку мить щасливу.
Та душа, ті мрії давні
Все залишилось в країні,
У країні серцю милій,
Де минали дні щасливі.
********
Мій рідний край
Мій рідний край, моє село,
Де народилась я й зростала,
Де перші кроки я зробила.
Тут рідний дім, тут вся моя рідня,
Стежинка, що веде до школи.
З дитинства мене мати научила,
Хвалити мову українського народу.
********
Великий наш поет Тарас Шевченко,
Що Україні присвятив поеми та вірші,
Ніколи не здавався у житті
Якими не були б його шляхи.
За допомогою творчості й уяви,
Він подолав усі незгоди й біди!
********
«Мій рідний край, оспіваний піснями…» -
Шевченко говорив у своїх віршах.
Також писав поет вірші про маму,
Про те, як було важко в тих роках.
Так писав про те, як любить Україну,
Як треба шанувать і поважать її,
Як треба пестити її, немов дитину,
Бо в ній народжуються перші Кобзарі
********
Процвітала Батьківщина.
Зацвіла в саду калина.
А людина зажурилась,
Бо калина похилилась.
Похилилася калина,
Зажурилась Батьківщина,
А матуся у саду
Сплакує оту журбу.
Коли повстав народ квітучий,
Піднялися ліси могучі,
І калина розцвіла,
Батьківщина ожила.
********
«Садок вишневий коло хати…» -
Слова відомого творця.
Він вмів відмінно рифмувати
Усе, що бачив за життя.
Шевченко вчив нас всіх любити:
Гаї, степи, річки, поля -
Бо це все наша батьківщина
Не відступлю від неї й я.
Любив свою він Україну,
Відстоював її права,
Тяжке було в нього дитинство
І юність зовсім не легка.
Кайданами не раз закутий,
Тарас не полишав пера,
Боровся завжди за майбутнє
За рідну мову до кінця.
В палатах панських був прислугой,
Картини різні малював,
Писав про неньку Україну
І про безчестя душ панян.
Не стліють з пам’яті ніколи
Рядки всесвітнього митця!
Ми пам’ятатимемо завжди
Ми не забудем Кобзаря!
********
Тарас Шевченко - наш герой.
Він навчив нас захищати Україну,
Свій рідний край й домівку рідну.
Про добре людство і панів
Розповісти він добре вмів,
Про гарні вчинки й про любов
Про край свій рідний і про зло.
Це наш поет, це наш герой -
Про нього ми вірші складаєм,
І в пісні радісно вітаєм.
********
Він змалку таке пережив,
Як згадаєш – аж серце тремтить.
Можливо ти його знаєш.
Він наш поет, він наш герой.
Коли на фотографії зустрінеш – всміхнися!
І на нього лагідно подивися.
Та хто ж його не знає?
Ця відповідь проста –
Тарас Григорович Шевченко!
Хоч я іще мала,
Та знаю ці прості слова,
Найлегші з над усіх –
Тарас Григорович Шевченко!
Багато слів нам не потрібно,
Щоб описати гарного поета.
Багато слів нам не потрібно
Для того, щоб сказати щось
Про рідну школу, Україну.
Але все ж важко підібрати
Тарасу гарнії слова.
Це треба цілу книжку мати,
Щоб його гарно описати.
********
Україно моя! Батьківщино моя!
Я кохаю тебе до нестями,
Бо найкращі степи і найширші поля
Лиш у рідному краї, я знаю.
Тут я в світ цей прийшла
І росту теж я тут,
Набираюсь я сили і снаги,
Бо Шевченка слова я до серця взяла
І не хочу другої держави.
Мене тато навчає в мирі і злагоді жить,
Рідний край, та Вкраїну любити,
Берегти ці краї, і степи, і ліси,
Що дідами й батьками здобуті
Примножати добро й ненавидіти зло,
Чим я зможу усім помагати.
І любити свій край, і село, і Дніпро,
І пам’ятати про батьківську хату.
Моя мама мене, мов лебідку, ростить,
До пісень українських привчає.
І красу наших сіл, і величність лісів
У піснях і віршах прославляє.
Я ще зовсім мала, але знаю про все,
Що мені розповіли у школі.
Про Шевченкові вірші, які й до тепер
Нам говорять про біди і горе.
Як же нам не любить ті великі слова,
Що Тарас розповів нам з глибини.
Як Україну любить і степи, і поля,
І Дніпро, і Кобзареву науку.